Концепція карданного підвісу сягає початку 19 століття, коли англієць на ім’я Френсіс Вестлі винайшов «підвіс» — кулю, що складається з трьох сфер, які можуть вільно обертатися в будь-якому напрямку.Однак ця конструкція не знайшла широкого застосування, оскільки її виробництво було дорогим, а тертя між сферами робило рух менш плавним.
Лише на початку 20-го століття один американський винахідник придумав нову конструкцію, яка складалася з чотирьох коліс, кожне з невеликим колесом, розташованим перпендикулярно до площини колеса, що дозволяло всьому пристрою рухатися в будь-якому напрямку.Ця конструкція відома як «Колесо Omni» і є одним із попередників універсального колеса.
У 1950-х роках інженер NASA Гаррі Вікхем винайшов ще краще карданне колесо, яке складалося з трьох дисків, кожен з яких мав ряд маленьких коліщаток, які дозволяли всьому пристрою рухатися в будь-якому напрямку.Ця конструкція стала відомою як «колесо Вікхема» і є основою сучасного карданного підвісу.
Мистецтво Вікхемового колеса
На додаток до галузей промисловості та робототехніки, карданні підвіси також використовувалися деякими художниками для творчих зусиль.Наприклад, художник-перформанс Ай Вейвей використовував підвіси у своїх арт-інсталяціях.Його робота «Вануатський кардан» — це гігантський кардан діаметром п’ять метрів, який дозволяє глядачам вільно пересуватися по ньому.
Час публікації: 27 листопада 2023 р